Підготовка дитини до школи

Підготовка дитини до школи

1. Частіше розмовляйте у присутності дитини про школу, шкільне життя. Спрямовуйте дитину на серйозне ставлення до навчання.

2. Не приховуйте труднощів, які чекають малюка у школі, але формуйте у нього впевненість у їх подоланні.

3. Частіше звертайте увагу дитини на її зовнішній вигляд, хороші вчинки школярів.

4. Навчіть сина чи дочку найпростіших навичок самообслуговування (вмиватися, чистити зуби, одягатися, доглядати одяг, акуратно їсти).

5. Привчіть дитину лягати спати та вставати у певний час (лягати спати не пізніше дев'ятій годині вечора, вставати о сьомій годині ранку).

6. Заохочуйте малюка до малювання кольоровими олівцями, письма ручкою (написання паличок, кружечків, квадратиків).

7. прищеплюйте дитині дбайливе ставлення до книжок, олівців, зошитів, фломастерів. Навчіть їх правильно гортати сторінки.

8. Не стримуйте інтерес до навчання, заохочуйте малюка до набуття знань, обміну враженнями від почутого, побаченого.

9. У будь – якій конфліктній ситуації не принижуйте гідності дитини, прагніть заохотити її до самовдосконалення.

10. Завжди прагніть підтримувати вихователя, вчителя, не критикуйте його в присутності дитини.

АДАПТАЦІЯ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

1. Поступове вироблення у дитини звички дотримуватися певного режиму дня.

2. Формування навичок самообслуговування (вміння самостійно готувати та прибирати робоче місце, складати навчальні приладдя).

3. Розвиток навчальних навичок, навичок спілкування.

4. Організація позитивного емоційного спілкування дитини з учнями, вихователем.

5. Забезпечення міжособистісного спілкування дітей як однієї з найефективніших умов успішної адаптації до навчання у школі.

6. Забезпечення змістовної діяльності першокласників з урахуванням індивідуальних інтересів кожної дитини.

7. Психолого – педагогічна просвіта серед батьків з питань полегшення адаптації до школи (індивідуальні бесіди, консультації).

8. Проведення спеціальних ігор, спрямованих на розширення кола спілкування, вироблення впевненості, зняття тривожності та стресів.

ПОРАДИ БАТЬКАМ ПЕРШОКЛАСНИКІВ

1. Вранці будіть дитину спокійно, з усмішкою та лагідним словом. Не згадуйте вчорашні прорахунки, особливо мізерні, не вживайте образливих слів.

2. Не підганяйте дитину, бо розрахувати час – це ваш обов’язок.

3. Не відправляйте дитину до школи без сніданку: у школі вона багато працює та витрачає сили.

4. Збираючи дитину до школи, побажайте їй успіхів, скажіть кілька лагідних слів, без зауважень: "Дивись, поводься гарно", "Щоб не було поганих оцінок!".

5. Забудьте вислів: "Яку оцінку ти сьогодні отримав?". Зустрічайте дитину спокійно, не сипте на неї тисячу запитань, дайте їй розслабитися (згадайте, як вам важко після робочого дня). Коли дитина збуджена і хоче з вами чимось поділитися, вислухайте її.

6. Якщо дитина замкнулася, щось її турбує, не наполягайте на поясненні її стану, нехай заспокоїться, тоді вона сама вам все розповість.

7. Зауваження вчителя вислухайте не в присутності дитини. Вислухавши, не поспішайте влаштовувати сварку. Говоріть з дитиною спокійно.

8. Після школи дитина не повинна одразу сідати за виконання завдань, а 2 – 3 години має відпочити. Найкращий час для виконання домашніх завдань з 15 до 17 години.

9. Не можна виконувати завдання без перерви. Через кожні 15 – 20 хв. треба відпочивати 10 -15 хв.

10. Під час виконання завдань не стійте над дитиною, давайте їй можливість самостійно працювати. А якщо вже потрібна допомога – без крику, спокійно, з похвалою та підтримкою, вживаючи слова: "не хвилюйся", "ти все вмієш", "спробуймо поміркувати разом", "згадай, як пояснював вчитель".

11. У спілкуванні з дитиною не вживайте умовностей: "якщо ти добре вчитимешся, то …". Часом ставлять заважкі умови, і тоді ви можете опинитися у складній ситуації.

12. Протягом дня знайдіть півгодини для спілкування з дитиною. В цей час головними мають бути справи дитини, її біль, радощі.

13. у сім'ї має бути єдина тактика спілкування всіх дорослих з дитиною. Всі питання щодо виховання дитини вирішуйте без неї.

14. Завжди будьте уважними до стану здоров'я дитини, коли її щось турбує. Найчастіше – це об’єктивні показники втоми чи перевантаження.

15. Пам’ятайте, що навіть діти 7 – 8 років люблять казки, особливо перед сном, або пісню, лагідні слова. Не лінуйтесь зробити це для них. Це їх заспокоїть, зніме денне напруження, допоможе спокійно заснути й відпочити. не нагадуйте перед сном про неприємні речі. Завтра новий робочий день, і дитина повинна бути готовою до нього. Ваша доброзичливість. Ваша доброзичливість допоможе їй у цьому.

ПОРАДИ БАТЬКАМ: ЯК ПІДГОТУВАТИ ДІТЕЙ ДО ШКОЛИ

Психологічна готовність дитини до шкільно­го навчання полягає в тому, щоб до часу вступу до школи в неї склалися психологічні риси, які властиві школяру.

У дошкільному віці виникають поки що тільки задатки цього перетворення в учня: бажан­ня вчитися, стати школярем, уміння керувати своєю поведінкою і діяльністю, достатній рівень розумового розвитку й розвитку мови, наявність

пізнавальних інтересів і, звичайно, знань і нави­чок, необхідних для шкільного навчання.

Накопичення цих передумов — непроста справа. Що ж можна і чого не можна робити до школи? ,

Не слід:

• до приходу в школу змінювати режим дня дитини: позбавляти його денного сну, довгих прогулянок, ігор у достатній кількості;

• оцінювати все, що робить малюк, так, як слід оцінювати діяльність учня;

• проходити з дитиною програму першого класу, насильно змінюючи гру навчанням.

Необхідно:

• прищепити дитині інтерес до пізнання на­вколишнього світу, навчити спостерігати, дума­ти, осмислювати побачене і почуте;

• навчити долати труднощі, планувати свої дії, цінувати час;

• вчити дитину слухати і чути своє оточення, поважати чужу думку, розуміти, що свої бажан­ня потрібно узгоджувати з бажаннями інших людей — дітей і дорослих* прагнути реально оцінювати свої дії й досягнення.

Світогляд дитини, її знання — це те, про що вона дізналася з вашою допомогою за усі дошкільні роки — знання про навколишній світ, від найближчих його виявів, які вона без­посередньо засвоїла, і до віддалених, які дитина засвоїла, коли їй пощастило подорожувати з вами, з ваших розповідей, бесід, домашніх за­нять, з книжок, радіо, телевізора, від друзів тощо:

Світогляд дитини — це те, що вона:

• знає про себе (прізвище, ім'я, адресу), свою родину (як звуть батьків, ким вони працюють/ що роблять на роботі), своє село, місто, вулицю (трохи історії, назви вулиць, важливі місця, ви­датні люди);

• знає про явища природи: пори року, їх по­слідовність (яка пора року настане після літа, а яка після весни, назвати все по порядку), місяці кожної пори року, їх загальну кількість і по­слідовність; дні тижня, частини доби; про сон­це, дощ, сніг, урожай; що таке борошно, цукор і як їх роблять, з чого роблять хліб тощо;

• знає про світ;

• полюбляє робити у вільний час (улюблені книжки, музика, вірші, казки, оповідання, пись­менники, художники, композитори);

• знає про дорослих людей: за віком, професіями, які бувають люди вдома і на роботі, серед людей, на вулиці—за своєю вихованістю— невихованістю; добротою, чуйністю—байдужіс­тю; яких людей треба поважати, а яких боятися; звідки, на думку дитини, беруться порядні і не­порядні люди;

• знає про сучасну техніку, транспорт.

Перш, ніж почати читати, дитина повинна навчитися слухати, з яких звуків складаються слова, які вона вимовляє. Вона повинна навчи­тися робити звуковий аналіз слів, тобто вміти назвати звуки, з яких складається слово.

ЧИ ГОТОВА ДИТИНА ДО ШКОЛИ?

Щоб правильно організувати процедуру тес­тування та уникнути можливих помилок, а також перевірити себе як експериментатора, про­понуємо поради:

1. Запропонуйте дитині завдання у формі спільної гри.

Це дозво­лить зняти зайве напру­ження, викличе довіру до вас, зробить ситуацію природнішою. Дитина може захопитися процесом і не переживатиме з приводу можливих помилок та оцінки її компетентносгі.

2. Створіть сприят­ливі умови. Перевірте,

чи зручно дитина сидить, чи достатньо тихо

та світло в кімнаті, чи не відволікає її щось від роботи.

3. Переконайтеся, що і дитина добре почуваєть­ся (нагодована, бадьора,

в міру спокійна).

4. У процесі тестування зберігайте нейтралі­тет: не піддавайтеся на провокаційні прохання дитини підказати або зробити завдання за неї.

5. Похваліть дитину за успішно виконане завдання, підтримайте, якщо у неї виникли сум­ніви. -

6. Не виправляйте помилок. Закінчуйте ро­боту на позитивній ноті незалежно від резуль­татів. У розв'язанні останнього завдання ви мо­жете підказувати дитині, але бали за це завдан­ня не ставте.

7. Давайте завдання невеликими блоками (не більше ніж ЗО хв) з перервами. Намагайтеся до­тримуватися схеми: «легкі, важкі, легкі, відпо­чинок». У цьому випадку ви зведете до мінімуму помилки, які дитина може зробити через пере­напруження.

Ви повинні пам'ятати про деякі об- і меження щодо тестів:

1. Психологічні тести не мають оці­нок «добре», «погано». Найбільше, що може дати тест, — це можливість по­рівняти рівень розвитку дитини з іншими за цією ознакою, теоретич­но — з дітьми того самого віку та статі.

2. В основі тестів лежить вірогід­ність, тому висновків на 100 % робити неможна.

3. Людина — істота цілісна. Не можна виривати її окремі риси з кон­тексту та_ за результатами однієї про­веденої анкети робити висновок про особистість загалом.

4. Будь-який результат — це інфор­мація, яку можна використати з різною метою. Не навішуйте ярликів («у ди­тини погана пам'ять»), а намагайтеся допомогти дитині розвиватися.

ТЕСТИ ДЛЯ БАТЬКІВ

Тести

Дає змогу визначити, наскільки у дитини розвинені вольові звички — стійкі способи саморегуляції діяльності (трудової, навчальної) та спілкування. Вони є основою довільного запам'ятову­вання, уваги, навичок мислення.

1. Чи достатньо сформовані у дити­ни гігієнічні навички (чистить зуби вранці, миє руки перед їжею)?

а) робить завжди сама, без нагадування;

б) робить завжди, але інколи треба нагадувати;

в) без спеціального нагадування не робить.

2. Чи допомагає дитина вдома по господар­ству (миє посуд, прибирає постіль, накриває на стіл)?

а) робить постійно;

б) робить часте;

в) робить дуже рідко.

3. Чи є у дитини стійкі навички самообслу­говування (може сама собі приготувати бутер­брод, одягнутися відповідно до погоди, зав'яза­ти шарф)?

а) є достатньою мірою;

б) є деякі;

в) немає.

4 Чи вміє дитина утримувати увагу досить тривалий час (15—20 хв), коли знаходиться сама (у читанні вголос, малюванні, грі)?

а) дуже часто вміє; „

б) вміє зрідка;

в) не вміє.

5. Чи здатна дитина керувати своїми бажан­нями (не їсть перед їжею цукерок, хоч вони їй

доступні; не капризує, коли старші щось забо­ронили)?

а) уміє достатньою мірою;

б>уміє тільки зрідка; ,

в) не вміє.

6. Чи вміє дитина поводитися за столом (пра­вильно сидить, охайно їсть)?

а) як правило, вміє;

б) вміє, але робить далеко не завжди;

в) не вміє.

7. Чи є у дитини більш-менш стійкі інтере­си: слухання музики, малювання, заняття мова­ми, конструювання, ліплення з пластиліну?

а) всі досить стійкі;

б) інтереси є, але весь час змінюються;

в) наявні інтереси відсутні.

8. Чи вміє дитина поводитись у суспільстві (не перебиває старших, без нагадування вітаєть­ся, прощається, дякує)?

а) вміє;

б) вміє, але інколи доводиться нагадувати;

в) не вміє.

9. Чи дотримується дитина певного режиму дня (часу прогулянки, їжі)?

а) як правило, так;

б) взагалі дотримується, але інколи порушує;

в) ні, не дотримується.

10. Якщо дитина ставить запитання, чи зав­жди вона вислуховує відповіді?

а) як правило, з цікавістю вислуховує пояс­нення;

б) інколи, відповідаючи на запитання, не слухає, відволікається;

в) інколи запитує просто так, не потребуючи відповіді.

11. Чи прибирає за собою іграшки після гри, альбом після малювання, книжки, зошити після читання, письма?

а) завжди прибирає;

б) завжди прибирає після нагадування;

в) не прибирає.

Аналіз результатів

Перший варіант відповіді (а) в кожному за­питанні — 3 бали, другий (б) — 2 бали, третій (в) — 1 бал.

Потім знаходять суму балів, одержаних в усіх 11 запитаннях.

Рівень сформованості вольових звичок ви­значається за такими критеріями:

• високий — 33—27 балів;

• хороший —26—22 бат; •середній — 21—18 балів;

• низький —18 балів і нижче.

Тест 2

Дає змогу визначити, чи готові ви віддати свою дитину до школи.

1. Мені здається, що моя дитина вчитиметься гірше за інших дітей.

2. Я побоююсь, що моя дитина часто обра­жатиме інших дітей.

3. На мій погляд, чотири уроки — це непо­мірне навантаження на малюка.

4. Важко бути впевненим, що вчителі молод­ших класів добре розуміють дітей.

5. Дитина може спокійно вчитися тільки в тому випадку, коли вчителька — її рідна мати.

6. Важко уявити, що першокласник може швидко навчитись читати, писати, рахувати.

7. Мені здається, що діти в цьому віці ще не здатні дружити.

8. Боюся навіть думати про те, що моя дити­на обходитиметься без денного сну.

9. Моя дитина часто плаче, коли до неї звер­тається доросла незнайома людина.

10. Моя дитина ніколи не ходила до дитячо­го садка і весь час проводила з матусею.

11. Початкова школа, на мою думку, рідко здатна чогось навчити дитину.

12. Я побоююсь, що однокласники дражни­тимуть мою дитину.

13. Мій малюк значно слабший за своїх од­нолітків.

14. Боюсь, що вчителька не зможе правиль­но оцінити успіхи кожної дитини.

15. Моя дитина часто каже: «Мамо, ми піде­мо до школи разом!»

Впишіть свої відповіді до таблиці 3; якщо ви згодні з твердженням, напишіть хрестик після косої рисочки, якщо незгодні—залиште клітин­ку порожньою.

Аналіз результатів

• до 4 балів—це означає, що у вас є всі підста­ви оптимістично чекати 1 вересня (ви самі до­статньо готові до шкільного життя вашої дити­ни);

• 5 – 10 балів — краще підготуватися до мож­ливих труднощів заздалегідь;

• 10 балів і більше — було б непогано поради­тися з дитячим психологом.

А тепер звернемо увагу на те, в яких стовпчи­ках отримано 2 чи 3 хрестики:

1 — необхідно більше займатися іграми і зав­даннями, які розвивають пам'ять, увагу, дрібну моторику;

2 — необхідно звернути увагу на те, чи вміє ваша дитина спілкуватися з іншими дітьми;

3 — передбачаються труднощі, пов'язані із здоров'ям дитини, але ще є час для загартуван­ня;

4 — побоювання, що дитина не знайде кон­такту з учителем: треба пограти з дитиною в сюжетно-рольові ігри за шкільною тематикою;

5—дитина дуже прив'язана до матері. Може, краще віддати її в невеличкий клас чи віддати до школи на наступний рік? У будь-якому ви­падку корисно пограти з дитиною в школу.